У районі міста Ле-Ман, 26 – 27 червня 1906 проходили перегони, вперше організовані Автомобільним клубом Франції – ACF. Назву вони отримали відповідну – Grand Prix l’Automobile Club de France. Трасу змагань, що має довжину 103,18 км, кожен учасник мав проїхати шість разів на день. Таким чином, загальна дистанція перегонів склала 1236,16 км.
Цікаво, що за регламентом, учасники не повинні були навіть торкатися своїх машин аж до самого старту. Напередодні біля машин було встановлено навіть спеціальні пости. А на місце старту автомобілі доставили спеціально навченими кіньми, які не боялися шуму моторів.
На старт вийшли 34 автомобілі. Найбільше, що не дивно, було техніки французького виробництва – машини 10 різних марок, у тому числі Hotchkiss («Гочкісс»), Panhard-Levassor («Панар-Левассор»), Renault. Була навіть модель Lorraine-Dietrich («Лоррен Дітріх»), відома в наші дні за популярним романом «Золоте теля». Італію представляли дві марки – Fiat та Itala, Німеччину лише одна – Mercedes. А ось з Англії та США не було взагалі жодної.
За правилами змагання маса машини не повинна була перевищувати 1000 кг. Щоправда, без урахування крил, освітлювальних приладів та інструментів. Крім того, для генератора чи магнето було зарезервовано ще 7 кг. Витрату пального також обмежили: не більше ніж 30 л на 100 км.
Дорога була хоч і асфальтованою, але курною і рясніла камінням. І тому організатори всю її покрили… спеціальною смолою. А щоб не мчати жвавими вулицями, учасники об’їжджали деякі міста… спеціально влаштованими дорогами з дерев’яних дошок. Для безпеки глядачів на частині траси було встановлено огорожу, зробили надземні переходи, а в одному місці навіть прорили тунель.
Ференс Сіс на автомобілі Renault AK
Гонка почалася рано-вранці.
Читать на autocentre.ua