Код, який привів людей на Місяць, вручну “вплітали” жінки: маловідома історія легендарної місії Apollo

Бортовий комп’ютер Apollo / © Pexels

Коли говорять про висадку Apollo 11 на Місяць, найчастіше згадують астронавтів, ракети NASA та інженерів, які створили одну з найскладніших місій XX століття. Але за цим польотом стояла ще одна маловідома частина історії — жінки, які буквально вручну “вплітали” програму бортового комп’ютера у фізичну пам’ять.

Про це йдеться в матеріалі Space Daily.

1968 року програмне забезпечення для Apollo не завантажували з диска і не записували на носій у сучасному розумінні. Його створювали мідним дротом, який вручну протягували крізь крихітні магнітні сердечники. Цю роботу виконували жінки на заводі Raytheon у Волтемі, штат Массачусетс. Саме вони створювали пам’ять, яка мала допомогти Apollo 11 посадити людину на Місяць.

Бортовий комп’ютер Apollo, розроблений у Лабораторії приладобудування Массачусетського технологічного інституту, мав два типи пам’яті. Оперативна використовувалася для тимчасових обчислень, а постійна зберігала саму польотну програму. Її називали core rope memory — “пам’ять на сердечникових тросах”.

Бортовий комп’ютер Apollo. / © Pexels

Принцип був незвичним. Якщо дріт проходив крізь маленьке феритове кільце, це означало одиницю. Якщо обходив кільце — нуль. Так, крок за кроком, біт за бітом, програму перетворювали на щільно сплетений фізичний об’єкт.

Після завершення плетіння код уже не можна було просто переписати. Якщо в програмі знаходили помилку або її змінювали, модуль доводилося розплітати й створювати заново. Одна помилка могла зіпсувати весь блок.

На заводі жінок, які виконували цю роботу, називали “маленькими старенькими” — Little Old Ladies, або LOL. Назва звучала жартівливо, але водночас показувала ставлення до їхньої праці: інженерні рішення асоціювали з