Дорога довжиною у життя: як сім'я вибиралася з окупованого Херсону

autocentre.ua:

Свою історію 38-річна Надія розповіла зі Львова, де оселилася на період окупації її рідного Херсону. Жінку разом із дітьми прийняли у прихистку, організованому благодійним фондом “Твоя Опора” разом із партнерами. Загалом тимчасовий притулок там із початку війни знайшло вже понад 1500 осіб.

Кілька місяців Надія провела разом із дітьми в окупації — її рідний Херсон росіяни захопили в перший день війни.

Із перших днів окупанти почали встановлювати свої правила, але місцеві до останнього чинили опір. Надія була серед них. На 9 травня разом із рідними жінка навіть наважилася розвішувати синьо-жовті стрічки по місту, за що її забрали рашисти.

Надія каже, що відчувала сильну агресію, але проявляти її не стала, бо розуміла, що може не вийти звідти живою. Окупанти змусили написати розписку і заявили, що розвішувати жінка може виключно георгіївські стрічки, і Херсон тепер російський.

Це щастя, Надію разом з іншими жінками відпустили. Після того випадку жінка дуже боялася, що рашисти впізнають її десь на вулиці і так легко вже не обійдеться. Тож почала шукати можливість виїхати з окупованого Херсону.

“Я списалася в соцмережах із сім’єю, яка готова була взяти нас із дітьми з собою в машину. Дорога була важкою. У колоні на виїзд було 101 авто. Кожне рашисти зупиняли на своїх блокпостах. А таких блокпостів було 26 по трасі протяжністю 220 км. Перевіряли документи, розпитували, куди їдемо. Ми брехали, що в межах окупованої території. Я не знаю, як нам вдалося виїхати. Так щастило не всім. Були випадки, коли люди тижнями стояли під палючим сонцем, а потім не витримували і поверталися назад. Не жаліли навіть жінок з немовлятами”.

Зараз Надія із дітьми перебуває у Львові у прихистку благодійного фонду “Твоя Опора”, а разом із нею ще понад