Отож, Юра, як ти зустрів початок російського вторгнення?
Так вийшло, що перед війною я продав свою машину та ніяк не міг купити іншу. Але 24 лютого о 7-й ранку я купив автомобіль, для того щоб вивезти дружину і дитину із Києва. Так що, думаю, це особистий рекорд по швидкості та часу доби коли я купував авто. Далі я повернувся до Львова. Коли думав чим зайнятися, то особливого сумніву не було. Так як в авто темі я шарю, а в «броніках», «медичці» та касках – не дуже, то вирішив шукати для ЗСУ машини.
Ти все робиш сам, чи є якась команда?
Звичайно я не один. Відразу організував загін, який назвали «Зозульки». В ньому дівчата, з якими ми працюємо разом та які перевозять машини через кордон. Так як з мужиками після 60 важко спілкуватися, а дівчата і жінки в нас бойові, то відповідно в мене є така команда. Дівчата вдень і в ніч готові поїхати в Польщу, забрати автомобіль та перевезти його через кордон.
Скільки авто ви вже привезли з «Зозульками»?
На даний момент купили ми 30 автомобілів, а перевезли вже більше ста авто для різних людей. Доставили також 27 «швидких», які один фонд попросив передати в Україну. Але купив я особисто на донати підписників 30 машин.
Чи маєте свої «підшефні» підрозділи та спеціалізацію по авто?
Тягаєм машини абсолютно різним підрозділам: розвідка, снайпери, спецура, контр-розвідка. З привезених трьох десятків машин десь 20 – пікапи. Ще було 4 чи 5 «бусів», а решта – закриті позашляховики. Серед того всього ми ще привезли три багатофункціональних військових автомобіля IVECO VM90 з Італії. Організовував їх закупівлю мій друг та волонтер Роман. Він знайшов, допоміг з логістикою, придбав ці позашляховики. Ну й ми викупили один з них. Я потім займався сервісом та фарбовкою всіх трьох авто. Зараз всі вони
Читать на autocentre.ua