Рон Денніс щось таки знає. Четвертий етап чемпіонату КМАМК GT3 Endurance виявився не менш драматичним, ніж попередній

autocentre.ua:

Другу половину чемпіонату відкривала каліфорнійська Лагуна Сека – непроста, цікава й водночас коротка траса, від перегонів на якій були обережні (та навіть трохи тривожні) очікування. Цього разу було добре відомо, що погода на віртуальному кільці в Монтерреї буде стабільною – стабільно сухою та сонячною, тож про лотерею погодного «рандому» можна було забувати. Що ж стосується очікувань, то на такій короткій трасі – 3602 м – були побоювання щодо першого кола, особливо шпильки Андретті та славнозвісної зв’язки Штопор, а також стосовно того, що вона точно буде закороткою для тієї кількості машин, які змагатимуться на ній.

Перший сегмент кваліфікації, в принципі, підтвердив такі побоювання, бо трафік дійсно був шаленим і далеко не всім водіям за 25 хвилин вдалося знайти своє вікно та поєднати його з найшвидшою спробою. Разом із тим цікаво було спостерігати як за боротьбою за топ-10, яка була перепусткою до супер поулу, так і за місця в другому десятку, що відкривали непогані перспективи на двогодинну гонку. Від початку кваліфікації квартет водіїв – Звуздецький, Романенко, Хорошавін і Дзигар продемонстрували, що саме вони задаватимуть темп, точно опиняться в другому сегменті, а також змагатимуться за найвищі стартові позиції. В цьому квартеті почергово змінювався лідер, при тому що ніхто своє по-справжньому ідеальне коло в трафіку проїхати не міг.

Тим часом Олег Пітцик, Олександр Княжицин, Руслан Безуглов, Олексій Панченко, Андрій Ворона, Віктор Абрамов, Євген Артеменко та Павло Денисенко вели боротьбу за місця в першій десятці – четверо з них зрештою опинилися за її межами, здобувши стартові позиції на 6-7 рядах. Через коротку довжину кола для потрапляння до супер поулу бути в секунді позаду лідера виявилося недостатнім. Цього