Попри постійні обстріли, у деяких регіонах України стартували посівні роботи. Однак цьому життєво необхідному (і не лише Україні) процесу, вочевидь, намагаються перешкодити російські загарбники: віднедавна їхньою мішенню стали не лише житлові квартали та лікарні, а й нафтосховища та заводи, які виготовляють «кров» транспорту й сільськогосподарської техніки — пальне.
Минулих вихідних — 2 і 3 квітня — ракетними обстрілами ворога були зруйновані Одеський і Кременчуцький НПЗ. І хоч перший насправді не виготовляє продукції вже понад 10 років, унаслідок бомбардування було пошкоджене нафтосховище та резервуари з пальним. Обстріл окупантами потужного Кременчуцького нафтопереробного заводу знищив не лише навколишні склади паливно-мастильних матеріалів, а й важливу заводську інфраструктуру, тож підприємство було змушене припинити роботу.
Втім, на думку експерта паливного ринку Сергія Куюна, ця ситуація складна, але аж ніяк не безвихідна. Чи не єдине ефективне рішення зараз – нарощувати імпорт пального через західний кордон. Однак для цього доведеться тимчасово відмовитись від держрегулювання цін на АЗС: мовляв, воно працює лише коли ринок насичений пальним, - тим часом як теперішній ринок відчуває істотний дефіцит через втрату найбільшого виробника та десятка нафтобаз по всій Україні.
Що зараз відбувається? Дизпальне в гурті коштує 38-44 грн/л, а регульована ціна на заправках – 37,42 грн/л. Причина — дефіцит. Імпортне пальне зараз контрактують переважно великі мережеві компанії, які навіть зі своїми можливостями та досвідом через раз потрапляють під «урядові» ціни. Але у будь-якому разі вони всіх потреб не закриють. Вже є й «приходи» невеличких операторів, але собівартість ресурсу дозволяє торгувати лише у західних областях. В
Читать на auto.ria.com