Так вже історично склалося, що автомобіль юридично визначається як «джерело підвищеної небезпеки». Тому його й неможливо продати просто так, як, скажімо, стару канапу чи дитячий возик, який з часом став не потрібний. При продажу будь-якого транспортного засобу, що підлягає реєстрації в сервісних центрах МВС, потрібно «узаконити» два головні моменти: перехід права власності від продавця до покупця, коли авто розглядається лише як товарна одиниця, для чого украдається договір купівлі-продажу (ДКП), та другий – перереєстрація машини, власне, як транспортного засобу, щоб державі було відомо, кому цей засіб належить, та хто відповідальний у разі, коли він вийде за межі буденної експлуатації і його водій вчинить щось таке, що справді становить підвищену небезпеку.
Проте як було згадано в анотації до цієї статті, подекуди продавці та покупці обирають інші варіанти, не всі з яких насправді є офіційним продажем – звертаються до нотаріусів для засвідчення довіреності, або ж просто віддають авто зі свідоцтвом про реєстрацію (СПР) в обмін на гроші. Є ще способи – призначення належного користувача, що можна зробити навіть дистанційно, за допомогою додатку «Дія» (або в електронному кабінеті водія), чи укладення договору-купівлі до відвідин СЦ. Але у кожному з цих варіантів є свої переваги й недоліки. Про які просто вже й поговоримо.
За допомогою додатку «Дія» або в електронному кабінеті водія, виконавши кілька не надто складних кроків, можна призначити належного користувача, як його названо у порівняно нещодавно зміненому законодавстві. Цим користувачем вважається особа, яка на законних підставах (з офіційного дозволу власника) користується автомобілем, який їй не належить. Можна це зробити й звернувшись у СЦ МВС, але тоді дивно було
Читать на auto.ria.com